Народилася 26 січня 1879 року в П’ятничанах повіту вінницького. Була дочкою Станіслава і графині Ванди з Замойських, сестрою Здзіслава. Дитячі та юнацькі роки провела в рідному селі. Вдома отримала ґрунтовну освіту.
2 березня 1899 року вийшла заміж за Ієроніма Собанського (брата Владислава Собанського), власника маєтків Сумівка і частини Крушинівки повіту олгопольського. Весілля відбулося в каплиці п’ятницькій. Після весілля молодята вирушили до Італії, а після повернення оселилися в Сумівці. З часом придбали ще кілька маєтків Юревичів у повіті олгопольському: в 1910 році – Войтівку і Велику Киріївку (на ім’я Собанської за 470 тис. рублів), близько 1914 року – Бершадь і Флорину (на умовах поступових виплат – рат, яких і так не закінчили, оскільки через більшовицький переворот втратили всі подільські маєтності. Марія Собанська була відомою на Поділлі громадською діячкою. З її ініціативи та завдяки старанням свекрухи (Рози Собанської) в Бершаді в 1905 році було засновано благодійне товариство, президентом якого стала Собанська. Діяльність цього товариства мала на меті підтримку найбідніших верств населення Бершаді та сусідніх сіл шляхом надання грошових засобів, пошуку добре оплачуваної роботи, професійного навчання молоді. Трохи пізніше товариство заснувало і утримувало дев’ять таємних шкіл для молоді польського походження (зокрема в Бершаді, Містківці та Ободівці). Марія Собанська також належала до управи товариства освітнього «Польська Матір Шкільна на Поділлі», заснованого Л. Ярошинською в 1917 році, опікувалася його школами в повіті олгопольському.
Під час Першої світової війни Собанська, очоливши відділ Польського товариства допомоги жертвам війни в повіті олгопольському, організовувала в сумівському палаці благодійні концерти. Марія Собанська разом з чоловіком влаштувала там шпиталь, у ньому знаходилося 20 ліжок, однак за порадою маршалка шляхти повіту олгопольського Гіжицького подружжя передало обладнання до шпиталю, влаштованого бершадським цукровим заводом. 1 грудня 1918 року Марія Собанська була заарештована більшовиками в Сумівці і вивезена до Бершаді. Того ж дня разом з дочками була звільнена, чоловіка ж з синами невдовзі вивезли до в’язниці в Олгополі. Після короткого перебування в Сумівці, яка зазнавала численних грабунків з боку різних банд, Собанська під загрозою нового арешту ховалася в Соколовці повіту олгопольського, Китайгороді і Тульчині повіту брацлавського.
Після розстрілу в 1919 році її чоловіка і старшого сина завдяки допомозі брата Здзіслава виїхала до Варшави з трьома дітьми. Жила у Варшаві до 1944 року. Протягом багатьох років у заснованому нею Комітеті у справах біженців з Поділля вела суспільно-благодійну діяльність, Волині та Київщини, а також як член Товариства допомоги польським дітям і молоді з Кресів (заснованого в 1920 році у Варшаві). Допомагала також власним дітям, виховуючи онуків. Після Варшавського повстання, в якому втратила весь маєток, після мандрівок з Кракова через Спрову, Опольське Сілезьке, Глівіце оселилася в родині дочки Барбари в Мілановку. Написала книгу «Спогади слабкі», видану в Польщі.
Слово Польське, підготовка Ірена Рудницька, 07.11.14 р. При написанні використовувалася книга Вікторії Колесник «Відомі поляки в історії Вінниччини», книга «Спогади слабкі», Марії Собанської та «Історії резиденцій на давніх Кресах» Афтанаже
Джерело: Сміливі Кресів’янки