Анджей Грохольський народився в родинному домі в Стрижівці під Вінницею 26 вересня 1913 року. Був сином Тадеуша і Зофії з Руссановських.
Під час Жовтневої революції палац у Стрижівці був повністю знищений. Тадеуш – батько Анджея, керував операціями Червоного Хреста в регіоні, допомагаючи біженцям дістатися західних територій і врятуватися від більшовиків, від яких був убитий у 1920 році під час оборони потяга. Овдовіла Зофія, дісталася до Польщі з чотирма дітьми – Анджеєм, Евою, Яном і Цецилією. Протягом кількох років вони гостинно перебували у Сангушків в Гумнісках біля Тарнова. Потім Зофія з дітьми переїхала до Варшави.
Анджей закінчив гімназію, яку вели Отці Маріани на варшавських Бєлянах, і Школу Підхорунжих. Після її закінчення приєднався до 9-го Дивізіону Кінної Артилерії (Д.А.К.), що розміщувався в Барановичах. 9-й Д.А.К. входив до складу Новогрудської Кавалерійської Бригади під командуванням Генерала Андерса і відзначився в її боях під час Вересневої кампанії. Після поразки 1939 р. Анджею вдалося дістатися через Угорщину та Італію до Франції, де він брав участь у навчанні створюваної там польської армії. Потім брав участь у боях кампанії 1940 року, в якій польські підрозділи особливо відзначилися. Потім був інтернований у Швейцарії, звідки втік, діставшись через Францію та Іспанію до Гібралтару – звідти ж до Великої Британії, щоб приєднатися до Польських Збройних Сил.
Під час втечі зі Швейцарії Анджей скористався допомогою Польського Червоного Хреста, який неофіційно допомагав біженцям. Допомога була надана Вандою Слівчинською, яка організувала його втечу зі Швейцарії до Віші у Франції. Після війни вони обоє знайшлися в Шотландії. У 1947 році вони одружилися в Лондоні.
У Франції Анджей організовував шлях втечі через Піренеї, яким зрештою сам скористався, щоб дістатися до Великої Британії з зупинкою на Гібралтарі. Заарештований у Барселоні Гвардією Сівіль, він був ув’язнений протягом шести місяців у Cárcel Modelo. Після звільнення дістався до Гібралтару і до Великої Британії. Там був присяжений як “Тихий темний” під псевдонімом “Губча”. Проте, не був скинутий до Польщі і завершальні операції війни провів з Польською Парашутною Бригадою. Хоча двічі вже був у повітрі, щоб стрибнути на Арнем, стрибки були скасовані через дуже густий туман.
Під час війни загинуло багато членів родини Анджея. Він сам повернувся за матір’ю до Польщі через зелену межу, аби разом з нею виїхати до Великої Британії. Його дві сестри вирішили залишитися в країні.
Після повернення до Великої Британії Анджей розпочав цивільне життя. Почав працювати інженером, одружився з Вандою і оселився з нею в Редхіллі. Перший син – Міхал Тадеуш, народився в 1949 році. У 1950 Анджей з родиною поїхали до Марокко, де Анджей засновував філію компанії свого тестя. У Касабланці народився у 1953 році другий син – Ян.
Після смерті тестя у 1956 році Анджей взяв на себе його компанію і Грохольські переїхали до Женеви, а потім до Парижа. У Франції Анджей і Ванда провели решту життя. Їхні домівки завжди були відкриті для родини і співвітчизників, але не тільки. Вони сумували за Батьківщиною і страждали, думаючи про її жорстоку долю. Дискретно допомагали багатьом людям і підтримували польські установи, серед іншого Дім Святого Казимира, при заснуванні і розвитку якого в XIX столітті значну роль відіграла прабабуся Анджея – Ксавера (Ксавера) Грохольська.
Останні похилі роки Анджей і Ванда провели спокійно на півдні Франції і в Турені, де їх завжди тішили родинні візити і приємна кореспонденція з Ігнацієм.
