Грохольський Антоній (1767 – 1808)

Грохольський Антоній (1767 – 1808), маршалок губ. Брацлавської. Нар. 7 VII в Терешках в пов. Старокостянтинівському, син Францішка, підкоморія і Гелени Лещницької. Службу публічну розпочав у війську в р. 1786, ротмістром кавалерії національної став у р. 1789, а в р. 1792, як комісар, а потім президент Комісії Порядкової Цивільно-Військової воєв. Брацлавського, енергійно реквізував магнатські міліції, екіпірування і харчі для армії кн. Юзефа Понятовського. Кавалер Ордену св. Станіслава і Білого Орла, покинув військо в ранзі ген.-майора. З ділянки майнової обійняв Терешки і значні маєтки успадковані на Волині (ключі: бачаницький, червонський, норинський, оздютинський). Призначений маршалком новоствореної губ. Брацлавської, від р. 1796 кількаразово маршалкував повіту старокостянтинівському. Розпочаті батьком збори помножив значною кількістю привезених з-за кордону, переважно з Італії, надбань у картинах, скульптурах і інших творах мистецтва; володів також значною бібліотекою. Відомий також був з вільного способу життя, вишуканості і численних любовних захоплень. Осівши в селі, підняв у дусі землевласницькому скромні реформи селянські.

У 1805 р. видав Устави для селян маєтків ключа терешківського, які проголошували звільнення підданих від панщини, надання їм звання “селян” і обіцянку повної, спадкової власності на землю і будівлі. Подальші розділи Устави нормували новий устрій села, що містив постанови про захист від вогню, про сади, про касу шпитальну і громадську, про сільськогосподарські склади і т.д. Одночасно виставлений Привілей від власника селянам даний містив, поряд із звільненням від усіх даремщин, обіцянку, що якщо протягом трьох років виявляться сприятливі результати цієї реформи, тоді отримають селяни остаточні привілеї на вічне спадкоємство володіння ґрунтами і будівлями. Навзаєм, громади видали зобов’язання тимчасові на три роки. Всі акти вищезазначені датовані в Терешках 10 IV 1805 р. До “вічного” закріплення цієї реформи однак не дійшло. Г. Помер бездітним у Терешках 22 IV 1808 р. Маєтки успадкував його молодший брат, Ян Непомуцен, а той до справи реформ вже не повернувся.