Грохольський Володимир (1857-1914), політик. Син Мечислава і Стефанії з Гіжицьких, нар. в Грицові на Волині 1 IX. Середню школу закінчив у Відні, потім вдруге склав іспит зрілості в Мітаві. Вивчав право в університетах в Дерпті та в Києві. Осівши в маєтках Грицова, зайнявся організацією сільськогосподарської промисловості і з цього приводу увійшов до Київського сільськогосподарського товариства, спочатку як член правління, потім з 1905 р. як віце-президент Товариства. У 1903 р. разом із землевласниками Томашем Міхаловським, Вільгельмом Куліковським і Щенсним Понятовським заснував польську конспіративну організацію “З’єднання”, метою якої був захист моральних і матеріальних інтересів поляків в Україні. Оскільки Росія отримала конституцію і утворилися Виборчі комітети до Думи і Державної ради, “З’єднання” відмовилося від політичних завдань, обмежуючись організацією конспіративного польського шкільництва в селах. У 1907 році Грохольський зробив безуспішну спробу легалізації цієї організації. Лише в 1917 р. школи “З’єднання” перейшли під управління легально існуючої Матері Шкільної на Україні.
У 1905 р. Грохольський отримав концесію на видання в Києві польського “Київського щоденника”. Він мав збирати людей різних відтінків правиці, що стоять на національно-християнській основі. Грохольський заснував фінанси нового видання на акціях, сплачених людьми різних відтінків правиці. На чолі головного управління цього акціонерного товариства став Леонард Янковський. До редакції залучив Г. Йоахіма Бартосевича, Вітольда Левицького, Вільгельма Куліковського, Едварда Пашковського і Станіслава Зелінського. У контексті Революції 1905/07 рр. консервативна програма газети викликала гостру критику з боку польських демократичних і радикальних кіл. Наприкінці 1905 р. в Києві відбулися з’їзди Польських виборчих комітетів до Думи і Державної ради. Грохольський став на позицію, що польські депутати з Кресів повинні увійти до Польського кола разом з депутатами з Королівства. Проти цього виступили литовські комітети. В результаті компромісу було ухвалено, що депутати з Кресів утворять друге Польське коло, яке буде контактувати з Коло Королівства. Після виборів депутати з Литви та України підтримали концепцію “територіальної”, представлену депутатом Чеславом Янковським, і утворили Територіально-програмну групу. Тоді Грохольський відмовився підписати відозву Групи до виборців і на сторінках “Щоденника” рішуче виступив проти територіальної концепції, сповідуючи в національній сфері націоналістичні погляди. Не менш рішуче виступив Грохольський восени 1906 р. проти спроби залучення поляків в Україні до угодовсько-контрреволюційної акції, оскільки це могло зміцнити сили царизму. На з’їзді великих землевласників, що відбувся в Житомирі, росіяни запропонували відозву до трону, просячи скасування конституційних реформ і відновлення абсолютизму. Більшість поляків залишила з’їзд на знак протесту, але в залі залишилися люди з історичними прізвищами і великими статками. Грохольський не відступився від засудження всього кола і зайнята ним на сторінках “Щоденника” позиція призвела до того, що до ініціативи російської правиці не приєдналася більшість землевласників.
У грудні 1907 р. на київському з’їзді, ініційованому Буржинським, братами Шашкевичами, Прушинськими, Лиховським, Олександром Бидловським і Богданом Кутиловським, співредактором “Краю” Петербурзького, виникла ідея створення національної правої партії. Роман Сангушко, Юзеф Потоцький, Собанські та ряд інших магнатів з Кресів були залучені до цієї ініціативи. З’їзд мав ухвалити статут Крайової партії. Це мала бути політична група, лояльна до уряду, яка відмежовується від усіх форм співпраці з політичними угрупованнями інших польських територій, а особливо демократично-революційними. Ситуація Грохольського була тим складнішою, що серед ініціаторів було багато людей з-поміж землевласників, а що гірше, кілька акціонерів “Щоденника”. Незважаючи на це, Грохольський не ухилився від боротьби. На сторінках “Щоденника” з’являлися статті прихильників нової Партії, але тільки в рубриці “вільних голосів”, і кожен з цих авторів, незалежно від становища в ієрархії суспільства Кресів, отримав на сторінках “Щоденника” відмову.
Після року такої боротьби Г. довів до того, що нова партія не змогла ні розпочати свою діяльність, ні створити власний пресовий орган. Проти Грохольського тепер виступила царська адміністрація. На “Щоденник”, посварений з найбагатшими акціонерами, посипалися адміністративні штрафи, які підривали його матеріальне становище. Наприкінці 1908 року Грохольському порадили виїхати за кордон. “Київський щоденник”, тобто редакцію і видавництво, Грохольський передав у руки Антонія Червінського і Томаша Міхаловського, які підтримували його в боротьбі за напрямок видання, а водночас представляли значно більші можливості фінансової підтримки газети.
Грохольський виїхав на лікування до Нойгайму. Помер у Франкфурті-на-Майні 3 VII 1914 р. Похований у родинному Грицові.
“Польський біографічний словник” том VIII Заклад Народовий ім. Оссолінських, Видавництво ПАН Вроцлав – Краків – Варшава, 1959-1960
авт. Станіслав Зелінський, с. 590-591
Стаття – Київський щоденник, серпень 2004 р.
https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Грохольский,_Владимир_Мечиславович