Грохольський Здзіслав Генрик Адам (1881 - 1968)

Грохольський Здзіслав Генрік Адам (1881-1968) – громадський і політичний діяч. Народився 26.I` в П’ятничанах повіту вінницького Був сином – Станіслава і Ванди з Замойських (1846-1922). Отримав ґрунтовну домашню освіту. У 1899 році виробництво боєприпасів пошкодило око, яке не вдалося врятувати; Відтоді носив темні окуляри. Вивчав право в Ново російському університеті (Одеса).

Був одним із найвідоміших господарських і соціальних діячів на Поділлі. У березні 1907 р. за запрошенням управління Подільського сільськогосподарського консорціуму (зі центром у Кам’янці-Подільському) увійшов до кураторії його вінницького відділу і був обраний її головою. 1.VII` того ж року відділ виокремився як Вінницьке консорціум сільське, а Г, обраний 18.V. 1908` президентом її управління, виконував свої обов’язки протягом п’яти наступних років. Крім того, активно діяв у “Подільському Товаристві Господарств Сільських”, у якому був головою відділу правильного полювання і членом управління (з V. 1913). Матеріально підтримував засновану цим товариством школу практичного садівництва і сільського господарства в Гуменному повіту вінницького. Неодноразово був відзначений на виставках “ПТСГ”, зокрема на ярмарках 1912 р., де отримав срібну медаль товариства як власник 5 коней крові арабської і похвальний лист управління Головної організації земної і сільського господарства імперії Російської як власник бичка олденбурзької породи Бруса. Стояв на чолі заснованого його батьком і дядьком → Тадеушем Грохольським Вінницького позичкового і ощадного господарства (З ок. 1909 р.), в якому завжди виступав на зборах українською мовою і дбав, щоб у товаристві була бібліотека з українськими книгами. Був також головою Вінницької товариства вільної пожежної охорони. Співфінансував публікацію першого на Поділлі українського журналу-газети «Світова зірниця» – “Світова зірка” (→ І. Волошиновський). Зробив щедрі пожертви, зокрема на створення кола “Спорт” (1910) для учнів Вінницької школи правдивої. У роках 1911–1914 був обраний вінницьким повітовим земським радним. З ініціативи Г. у Вінниці збудовано фабрику суперфосфату – власність заснованої в 1910 році Подільської промислової акціонерної компанії, президентом якої був Г. Завод розпочав діяльність у день 12VII.1912 р., Мав капітал акцій у розмірі 800 000 рублів, річний обіг у роках 1913/14. – близько 679 тисяч рублів і фактично постачав усій правобережній Україні суперфосфат. Після початку І світової війни Г. заснував лікарню в маєтку П’ятничанському і 25.VIII.1914 передав її до Комітету Вінницького Червоного Хреста, членом якого був від часу його заснування і до вересня 1915 р. (Лікарня існувала до 3.11.1915`). Стояв на чолі Вінницького повітового комітету військово-промислового, утвореного у Вінниці 3.VIII.1915. Разом зі своїм заступником О. Екснером був відряджений до Петрограда на з’їзд представників комітетів військово-промислових Росії (з 26.II.1916). Належав до польського товариства допомоги жертвам війни.

На початку І світової війни до Г. належали П’ятничанський ключ із чотирма фільварками і лісами, Обіднянський ключ із п’ятьма фільварками і лісами (Обідне купив у 1907 р. у Ф. Пресмицького) у повіті брацлавському, кілька будинків і 35 десятин у Вінниці, будинки у Варшаві, ліси у Вятській губернії а також різні власні підприємства, зокрема цегельні в Обідному і П’ятничанах, механізований завод підків у П’ятничанах, який почав діяти на початку. 1917 р., а також частки в акціонерних підприємствах, у тому числі в експлуатації гранітних кар’єрів.

Zdzisław Grocholski - polski komisarz ziemi Podolskiej. Portret**. Na dole jego autograf, 18.ХІ.1910’' (спр. 5, арк. 10***). ok. 1883 r.* — Zdzisław Grocholski – polski komisarz ziemi Podolskiej. Portret**. Na dole jego autograf, 18.ХІ.1910’’ (спр. 5, арк. 10***). ok. 1883 r.*

Г. став резидентом у П’ятничанах. У палаці були зібрані протягом багатьох поколінь Грохольських багаті колекції: мистецькі, нумізматичні, природні, стародавня і мисливська зброя, бібліотека (ок. 10 тис. томів). Возова містила колекцію екіпажів, які використовувалися протягом останніх кількох століть. У стайні завжди було 36 породистих коней, що походили з стада арабського → В. Ржевуського, частина якого в роках 60-х XIX ст. перейшла до П’ятничан. Поруч, у Чорному лісі, розташований був звіринець, заснований ще → Мартином Грохольським, – місце прогулянок вінничан, передусім учнів шкіл. Каплиця палацова в П’ятничанах з 1906 року вважалася філією у парафії Вінницькій. Також Г. збудував у П’ятничанах на початку XX століття церкву.

Після зречення царя з ініціативи Г. 6.III.1917 у Вінниці було скликано зустріч представників міських організацій громадських (49). На ній, з метою сприяння новому уряду утворено Раду представників організацій неурядових з комітетом виконавчим. Г., був обраний головою цього комітету, фактично уособлював виконавчу владу в Подільській губернії Російські війська, що дислокувалися у Вінниці, саме перед ним складали присягу Тимчасового уряду.

Pałac Grocholskich w Piatnyczanach, zdjęcie przed 1914 rokiem.**

На III з’їзді польської організації в Україні (так званий Польський з’їзд на Русі), який відбувся в Києві 18-24.VI.1917, був головою, а матеріали з’їзду того ж року видав у Вінниці під назвою “З’їзд Польський на Русі”. З призначенням Польського комітету виконавчого в Україні, підтвердженого виборами на Поділлі, у роках 1917-20 був польським комісаром землі Подільської. Ініціював утворення у Вінниці 1917 р. торгового гімназію коедукаційного в приміщенні державного гімназії для жінок. Гімназія проіснувала до кінця 1919 р., наприкінці вже в приватних приміщеннях. Як член управління головного (скарбник) товариства освітнього “Польська Матір Шкільна на Поділлі”, утвореного 15.V.1917 у Вінниці, купував у Києві підручники, а наприкінці 1917 р. разом з → Ф. Ярошинським, → Р. Бнінським і кількома іншими польськими землевласниками придбав одну з найбільших у Вінниці друкарень, відому як “Друкарня Непокойчицької” і перейменовану на “Польську друкарню у Вінниці”. Друкувала для товариства програми і підручники, головним чином абетки, книги на релігійну тематику (катехізми і молитовники), популярні лекції, роботу В. Студницької “Звідки взялися Поляки на Русі” та інші., А крім того тижневики “Огляд Сільськогосподарський” і “Життя Польське”. У будинку Г. (можливо, на вул. Хлібній) знаходилося подільське центр Центрального комітету громадянського Королівства Польського в Росії. Г. дружина опікувалася польськими солдатами і репатріантами, які поверталися зі сходу.

Żona Zdzisława Grocholskiego Maria z Sołtanów. Francuska pastel**.

Під час революції завдяки допомозі місцевих селян і робітників, а також вінницьких перевізників багато картин і цінних предметів (навіть меблів) Г. міг вивезти з П’ятничан до Вінниці. Однак велика частина залишилася на місці і згоріла разом з палацом, підпаленим у ніч з 17 на 18.1.1918, або була пограбована. За правління гетьмана П. Скоропадського влітку 1918, Г. після повернення до П’ятничан, зміг закрити стіни замку дахом, а тим самим захистити їх від остаточного знищення. У Вінниці колекції увійшли 1918 р. до новоствореного музею краєзнавчого. 13.ХІ.1918 Г. вивіз сім’ю з Вінниці до Варшави.
Восени 1919 р. приїжджав на Поділля за матір’ю і сестрою. Від кінця квітня до середини червня 1920 р. перебував у Вінниці, 16.V брав участь у прийнятті → Ю. Пілсудського в місті, яке стало тимчасовою столицею УНР. У цей час вдалося забрати з музею краєзнавчого частину сімейних колекцій і вивезти їх до Варшави і придбаного 1921 р. маєтку Понятов (1944 р. всі колекції були втрачені як у столиці, так і в новому сільському маєтку Г.). У 1920 р. був офіцером зв’язку у добровільній кавалерії майора Яворського.

У Польщі головував Коло поляків земель руських, на кошти якого була видана його праця “Кресові землі руські найяснішої Речі Посполитої”, В., 1929), присвячена польським володарям земель на укр. території. Крім того, був головою Союзу охорони поляків, постраждалих через війну і революцію. Співзасновник мережі підприємств боєприпасів “Почиск СА”, протягом семи років керував її управлінням. Був також співзасновником компанії «Лехіта-Нафтова СА» (пол.-норвезькі. товари риби, сітки, бот “Сирокомля”).

Працював над історією свого роду, зокрема написав статті «П’ятничани» (“Лятічани”, «Пам’ятник київський», т. III, Лон., 1966) і «Скеля» ,( тамже., т. IV, Лон., 1980). Був командором лицарського ордену Божогробців, охоронцем ікони Пресвятої Марії Панни з Летичівської.

Помер 10 листопада 1968 р. У Сколімуві Був одружений (шлюб 11.VIII.1910 у Кракові) з Марією Солтан (15.VII.1889, Аніск -1963), дочкою Віктора Богдана, збанкрутілого власника земельного, і Марії з Солтанів, племінницею міністра справ внутрішніх Речі Посполитої В. Солтана. їх шлюб був дуже вдалим. Марія, інтелігентна, освічена, з різними здібностями, була милою товаришкою свого чоловіка, люблячою матір’ю десяти дітей, досконало освічених, милою господинею, завжди і для кожного повна доброти” (с. 139*). У незалежній Польщі стала членом управління товариства опіки польським дітям і молоді з кресів (заснованого в 1920 р. у Варшаві). Близько В роках 1914-20 у П’ятничанах проживала її сестра Тереза (1901-1973), з 1928 р. черниця католицького ордену францисканок-місіонерок Марії під ім’ям Марії Феліцити від Христа, славилася безкорисливою опікою над прокаженими в Китаї, В’єтнамі і Аргентині.

Грохольські мали дітей: Марію (2.VI.1911, П’ятничани -1940, під Кароліною біля Варшави), → Станіслава, Олену (*6.11.1914, П’ятничани), заміжню (шлюб 30.Х.1943 у Варшаві)з Єжи Брицькінським, Владислава (18.IV.1915, П’ятничани –1940, Катинь), Казимира (21.1.1917-1996), одруженого вперше (шлюб 2.VII.1946 у Лондоні) з об. Софією Ельжбетою Баворовською, вдруге – з 1989 р. з Анною Сверчков, Михайла (1918-6.ІХ.1939, під Пьотрковом Трибунальським), Адама (1922 – 19.VIII.1944, під Непорентом біля Варшави), Тадеуша (1925-19.VIII.1944, під Непорентом), Єремі Єжи (*8.11.1927, Варшава), етнографа, одруженого (шлюб 1.VIII. 1970) з Розою Довгялло, і Генрика (*28.IV.1933, Понятов), історика, одруженого з Амелією Пекарж. У державному архіві області Волинської (ДАВО) зберігається кореспонденція Г. та інші документи, пов’язані з його діяльністю.

**Афтанази, т. 10, с. 287, 307-310(303*); Бонєцкі, т. VII, с. 67; Епштейн, с. 194; Іванський, с. 412-413; Орловський, с. 45; *Собанська, с. 9, 11, 13, 14, 19, 23, 27, 35, 37-39, 41, 43, 48, 51, 53, 56, 57, 66, 68, 70, 71, 73, 76, 80, 82,118,138-139,153,162,174,183-184,199-203 (13*, 201-203*); Урбанський (1), с. 65; Уруський, т. IV, с. 380; Зімба А. А. Солтанівна Тереза //ПСБ; Мондзик М., Корженевський М. Польські організації соціальні і рятувальні в губернії подільській в роках І світової війни //ПК, т. VII, с. 144, 148; Валевський В. Спогади про Поділля //ПК, т. III, с. 55; Грохольський З. П’ятничани // Ibid., с. 84-95; Свідерська В. Польська Матір Шкільна на Поділлі//Ibid., с. 142-145; Валевський С.Ц.К.О. у Вінниці на Поділлі //Ibid., с. 152, 153; Лазовський Я. Окрушки спогадів про Вінницю //Ibid., с. 227; Подгорський З. Суспільство польське на Україні щодо подій політичних у Росії //ПК, т. IV, с. 156, 159; — АК, 1909, с. 93, 95, 289; Вся Вінниця, с. 34, 38, 40, 63, 97, 101, ПО; Звіт ОП ПОСХ, 1906, с. 125-135; Протоколи експертних комісій з присудження нагород на Вінницькій сільськогосподарській виставці 1-8 вересня 1912 року. – Він., 1912, с. 2, 4; Списки по всій Подол. губ., [паг. 30], с. 2, [паг. 37], с. 1; Список дворян Подол. губ., с.165; Список членів ПОСХ, с. 1,4; Брнлл і м г Г. К нсторні Вінницького обласного краєзнавчого музею, Він., 1968 (рукопис), с. 23, 25, 107, 307-309; Вишневський (П, с. 7, 15,42; Храїцсвськнй М. Вінницька державна друкарня ім. Леніна, Він.. 1930, с. 20–21; Подільська воля, 1917, № 2/3, с. 18: Подол. хоз., 1915, № 5, с. 30, № 6. с. 15; Справ, лист.. 1909. № 5/6, с. 11, № 11, с. 18,1913. Хе 5. с.6. 8; Зкон. життя Подолії] 1917, № 1, с. 48; Південно-Захід. край. 1915. № 188, с. 2, № 206, с. 2, № 210, с. 2, № 219. с. 1. № 221, с. 1,И226, с. 2; 1916, № 47, с. 2, № 170. с. 2. 3: 1917. № 62. с. 1, 2; — ДАВО: ф. 174. оп. 3. спр. 172.328,1759,1977,2177,2319, 2321, 2401, 2667, 2834, 3334. 3442, 3486. 3902, 4015, 4119, 4253, 4496, 4532. 4783. 4789. 5033. 6047, 6073, 6130. 6282, 6381. 6398; ф. 174. оп. 12, спр. 512; ф. 255, оп. 1. спр. 32, арк. 9 зв.-12: ф. 255, оп. 4. спр. 2, арк. 23- 24 зв.. 55-62 зв.. 67-68. 72. 75-76. 86, 86-87; ***ф.866, оп. 1, спр. 2. 5. 14. 16. 27. 36. 38-43, 67, 70-75, 79, 80; ф. 904, оп. 4. спр. 2. арк. 9 зв.-10.; ф. 904. оп. 11, спр. 44, арк. 32 зв.-33. спр. 58. арк. 13 зв.-14, спр. 63, арк. 26 зв-27: ф. 905. оп. 2. спр. 25, арк. 7 зв.-8. — [Інформація Г. Ґрохольського].

Біографія походить з книги ВІДОМІ ПОЛЯКИ В ІСТОРІЇ ВІННИЧЧИНИ авторства пані Вікторії Колесник.

Лист від Яцека Возняковського до Здзіславства Грохольських –
(завантажити)