Спогад про Єремію Грохольського.

Єремія Грохольський, син Здзіслава і Марії з Солтанів, народився 8 лютого 1927 р. у палаці Під Чотирма Вітрами у Варшаві як дев’ята з десяти дітей Здзіслава і Марії з Солтанів.

Здзіслав Грохольський був власником маєтку П’ятничани біля Вінниці, але коли цей маєток був втрачений після більшовицької революції, родина перебралася до Польщі, а Здзіслав купив кам’яницю у Варшаві, яку потім продав, щоб у серпні 1921 р. придбати маєток у Понятові біля Яблонни.

У новій реальності обробка землі ставала справою минулого, і Здзіслав вирішив інвестувати в промисловість, був співзасновником і одним з головних акціонерів компаній: Заводи Боєприпасів Pocisk, Хімічні Заводи Nitrat і Французько-Польські Автомобільні та Авіаційні Заводи S.A., так званий Франкополь.

Через службові обов’язки Здзіслав більшість часу проводив у Варшаві, проте родинним домом був Понятів. Там Ярема провів щасливе дитинство і закінчив перший, чотирикласний етап освіти, навчаючись вдома з учителькою пані Я. Латинович. До гімназії вже не пішов, завадила війна.

Маєток Понятів був обраний як польове летовище, і в останні дні серпня туди прибув III/1 винищувальний дивізіон під командуванням капітана пілота Адама Ковальчика. У складі Переслідувальної Бригади дивізіон протягом перших трьох днів вересня захищав з Понятова Варшаву від нальотів Люфтваффе. Пілотам цього дивізіону, лейтенанту пілоту Олександру Габшевичу і капралу пілоту Анджею Нев’ярі, випала честь збити перший німецький літак в обороні столиці.

Після входу німців маєток Понятів був навесні 1940 р. конфіскований німцями і переданий комісарському управителю, німцю, який для допомоги привіз Владислава Даниловича. Родині залишили частину двору, в якій мешкали Ярема з братами Генриком і Тадеушем під опікою мами і тітки, Гелени Солтанівни. Решта родини мешкала у Варшаві на вул. Капуцинській 13 м 2, звідки мама їздила відвідувати синів.

Понятів став одним з центрів місцевої конспірації, III батальйону, I району Легіоново, VII округу Варшавського округу «Обруча». Підпоручик резерву Владислав Данилович «Око» став командиром роти, що базувалася в Понятові, інші знаходилися в Ніпоренті і Зегже, крім того, Понятів був осередком одного з взводів роти, інші знаходилися в Скшешеві і Велішева. Завданням місцевого АК була організація і навчання підрозділів, пропаганда і захист радіостанцій і місць скидання, куди доставлялися стрибки і постачання з Великої Британії. Командиркою Військової Служби Жінок III батальйону була Гелена Солтанівна «Береза». З осені 1942 р. до роти були прийняті в чині рядових Єремія і Тадеуш Грохольські. Після ліквідації гетто в Легіонові наприкінці жовтня 1943 р. протягом 7 місяців у Понятові ховали двох дорослих жінок і двох дівчаток єврейських. Обидві дівчатка і одна жінка пережили війну.

1 серпня 1944 р. повстання охопило також території, контрольовані III Батальйоном, в тому числі Понятів, але через кілька годин, перед обличчям наближаючих німецьких підрозділів, місцевий АК пішов у підпілля. Незабаром до Понятова приїхала мама з сином Адамом, якому не вдалося приєднатися до свого підрозділу у Варшаві і він зв’язався з місцевим АК. Вночі 16/17 серпня Тадеуш взяв участь у диверсії батальйону на Бродні, щоб дати можливість Групі Кампінос пробитися до Варшави. Вже наступного дня до Понятова завітало Гестапо і заарештувало Адама та Владислава Даниловича. У руки німців потрапив також повертаючийся з акції Тадеуш, Ярема, вчасно попереджений, залишився в підрозділі, але той вже через два дні був розбитий німцями і Ярема ховався протягом кількох днів по полях і в навколишніх господарствах. Того дня під Ніпорентом були розстріляні Адам, Тадеуш і підпоручик Данилович (19 серпня).

Перед обличчям наближаючого фронту, 14 жовтня Гелена Солтан і Марія Грохольська з сином Яремою, який приєднався до родини, через Модлін добралися до Гузова біля Жирардова, де дочекалися кінця війни. Двір у Понятові внаслідок воєнних дій був повністю знищений, тому Грохольські переїхали до Мотича під Любліном до дочки і зятя – Гелени і Єжи Брикчинських.

У 1947 р. Ярема здав екзамен на атестат зрілості в Любліні, де також додатково відвідував заняття в Ліцеї Мистецтв OMTUR, де розвивав свої здібності. Потім розпочав навчання у Католицькому Університеті Люблінському на факультетах: історія мистецтва, археологія і етнографія. Після завершення останнього факультету і захисту магістерської роботи у проф. Юзефа Гайка, почав працювати у KUL в Любліні, а потім у Наленчові в Центральному Промислі Народного і Художнього (Цепелія). Батьки тоді часто перебували в Рогові Опольському в домі Єжи і Гелени з Грохольських Брикчинської, де їх відвідували з нагоди свят сини, що жили в Польщі – Ярема і Генрик. На зламі 1950/60 років Ярема переїхав до Вроцлава, де працював у місцевому відділі Польського Географічного Атласу.

У 1970 р. одружився з Рожою з д. Довгялло, з якою мав трьох дочок: Йоанну – Аню, Терезу – Еню і Ідалію – Іду. Після виходу на пенсію, у 2002 р. оселився з дружиною в Сопоті, а у 2010 р. обоє переїхали до відновленого маєтку Єзерських у Побікрах.

У своєму доробку залишив численні етнографічні розробки, ілюстрації, випадкові твори, зокрема гімн Ліцею Сестер Непорочних у Валбжиху, а також вірші, які чудово декламував, так само як і твори інших авторів. Брав участь у багатьох культурних і соціальних акціях.

Ярема Грохольський завжди охоче, з відданістю і запалом брав участь у професійних, культурних і соціальних заходах. Йому допомагали в цьому його особливі художні та літературні здібності. У своєму доробку залишив численні етнографічні розробки, ілюстрації, випадкові твори, зокрема гімн Ліцею Сестер Непорочних у Валбжиху, а також вірші, які чудово декламував, так само як і твори інших авторів.; переклади з французької та англійської мов, зокрема його заслугою є переклад книги «Христос живе» М. Квіст’а. У часи «Солідарності» готував тексти та ілюстрації для газеток і брошур.

Пішов у мирі 1 березня 2018 р. Похований у родинному склепі на парафіяльному кладовищі біля церкви під покровом Святого Станіслава у Побікрах.

…………………………………………………………………………………………………………………
Брати і сестри Єремії Грохольського:
1. Марія – нар. 1911 р. – загинула 22.05.1940 р.
2. Станіслав – нар. 1912 р. – перед і під час війни працював у Генеральному Консульстві в Марселі, повернувся до Польщі у 1967 р., помер у 2002 р.
3. Гелена – нар. 1914 р. – померла після війни у 1983 р.
4. Владислав – нар. 1915 р. – вивезений до Старобільська і розстріляний у Харкові у квітні 1940 р.
5. Казимир – нар. 1917 р. – помер після війни у 1994 р.
6. Михайло – нар. 1919 р. – воював у II Полку Кінних Стрільців Волинської Кавалерійської Бригади VII Уланського Полку, загинув 06.09.1939 р.
7. Адам – нар. 1922 р. – солдат АК, розстріляний 19.08.1944 р. під Ніпорентом
8. Тадеуш – нар. 1924 р. – те ж саме
9. Генрик – нар. 1933 р. – останній живий