In ordine O. Hieronim – провінціял.
Народився, ймовірно, у Варваринцях (пов. теребовельський) як син Андрія, власника цієї маєтності, і Єлизавети з Виджгів. Був молодшим братом Станіслава O.P. in ordine O. Амвросія, вікарія руської провінції (1632) і двоюрідним братом Матвія O.P. in ordine O. Валеріана, провінціала польської провінції (1626-31), а також двоюрідним братом Яна Стефана Видзги, канцлера В. Кор. Архієпископа Гнезн., Примаса Польщі. Як вихованець львівського монастиря Божого Тіла, здається, вже після священичих свячень виїхав на подальші студії до Болоньї, де в 1635 отримав лекторську ступінь з теології та мистецтв. Нострифікував його після повернення до Польщі в Генеральній Студії Львівській, склавши повторний іспит (1643) і в цьому закладі став бакалавром (1645) та доктором (1648). Стефан Кнелер, префект ап. місій національних призначив його в 1640 місіонером у Константинові. Обраний у 1644 на провінціала руської провінції одразу зіткнувся з труднощами у зв’язку з новопосталою в тому ж році литовською конгрегацією, яка намагалася привласнити собі деякі руські монастирі.
Оборону кордонів своєї провінції в Римі та у короля Владислава IV доручив впливовому о. Яну Домінікові Рознятівському, але суперечка затягнулася до 1647, бо у Варшаві справу руську паралізував О. Марцелін Дорошевський, проповідник Владислава IV і член конгрегації літ. Грохольський тим часом зайнявся організацією генеральної студії у Львові, для якої ще у 1636 привіз привілеї болонські, а тепер (1645) розпочав процес з родиною Белзецьких про заснування Якуба Браховського для 2 стипендіатів руської провінції в римському монастирі Sopra Minerva. У 1647 їздив на генеральну капітулу до Валенсії, де отримав дозвіл на перенесення (повторне, бо вперше перенесли його туди в 1622 р.) генеральної студії з монастиря Божого Тіла до монастиря св. Марії Магдалини extra muros у Львові та затвердження новозаснованих осередків: у Прилуці, заснування Єремії Вишневецького, у Бишові, заснування Анни Нітославської, а також у Липовці, засн. Адама з Гродзімєжа Вірги, за підтримки Домініка кн. на Острозі та Засьлаві.
Грохольський намагався заселити незаселені території монастиря константинівського, Смолінського (Пуціатин) і озерних, де правою рукою був йому у цьому відношенні О. Вацлав Гротовський, колонізуючий містечко монастирське Мрин. Колонізація Грохольського полягала на залученні поселенців, надаючи їм зручні умови проживання і частково звільняючи від панщини. Наприкінці його правління розпочалася трагедія Руської Провінції. Козаки Хмельницького зруйнували монастир у Кудаку, у липні або серпні 1648, знищили Тульчин і Константинів, де саме мала відбутися капітула виборча нового провінціала; вона відбулася, отже, 8.IX того ж року у Львові, де на наступника Гр. обрано його друга Симеона Окольського. Останній присвятив Гр. своє творіння “Russia florida”. У 1649 Гр. обрано пріором у Коломиї і там помер у травні 1652.