Початок

Звідси початок свій взяли цього герба знаки;
Готував король Локетек військо на Прусаків,
Ще жили в язичницьких забобонів ночі,
Коли один зухвалець, відчуваючи себе на силі,
Закричить з горла, ставши між військами двома:
“Нехай зі мною в поєдинку б’ється, хто має
У своєму упованні Ісуса, якщо йому здоле,
Богу, в якого вірю, це покаже поле,
Якому не можу дати красивішої жертви,
Тут і рицарської чесноти, тут випробування і віри”.
Так блюзнів з Голіафом один на полі щирому
Гордовитий Німець, добутим махаючи рапірою,
Як коли кому пси за вухами скімлять.
Не стоїть солдат, що його звуть Сирокомлею,
Герба Абданк, але коня острогами стискає
Тож коли цей блюзнір вмирати напирає,
Нехай мре; і озброївши святим груди хрестом,
Як лев, він імпетом удариться швидко,
Аж той від голови на шкарлатній фрезі
Сидів до стопи ножної в гартованому залізі,
Утопивши спис в грудях його шкапи,
Зсадить на землю і відразу було по герці,
Бо спершу зіб’є голову, спершу душа зригне,
Перш ніж важкий зброєю Німець на ноги підніметься.
Звідси від короля за діло рицарської роботи
Бере хрест Сирокомля до Габданку золотий.