Початок

Звідси початок свій взяли цього герба знаки; Готував король Локетек військо на Прусаків, Ще жили в язичницьких забобонів ночі, Коли один зухвалець, відчуваючи себе на силі, Крикне з горла, ставши між військами двома: “Нехай б’ється зі мною в поєдинку той, хто має У своєму довіру Ісусі, якщо йому здатний, Богу, в якого вірю, це покаже поле, Якому не можу дати кращої жертви, Тут і лицарської чесноти, тут випробування і віри”. Так богохульствував з Голіафом один на полі чистому Гордий Німець, добутим махаючи рапірою, Як коли комусь пси за вухами скавчать. Не стоїть солдат, якого звуть Сирокомля, Герба Абданк, але коня шпорами здавлює Тож коли цей богохульник помирати напирає, Нехай помре; і озброївшись святим перехрестям на грудях, Як лев, він імпетом вдаряє швидко, Аж тамтой від голови на шкарлатній фрезі Сидів до стопи ножної в гартованому залізі, Утопивши спис у грудях його шкапи, Зсадить на землю і відразу було по храпі, Бо раніше зіб’є голову, раніше душа зригне, Ніж важкий зброєю Німець на ноги підніметься. Звідси від короля за діло лицарської роботи Бере хрест Сирокомля до Габданку золотий.