Завантажте Roman Aftanazy – Історія резиденцій на колишніх окраїнах Речі Посполитої. Судилків (PDF)
У XVI ст. Судилків входив до складу ключа Заславського. У XVII ст. маєтки тамтешні вже були спадщиною родини Аксаків гербу Власного, що осіла головним чином у воєводстві київському. Сини Яна Аксакa, підвоєводи, а згодом земського судді в 1670 р. поділилися значним батьківським статком таким чином, що містечко Судилків і села Білокриниця, Березна, Ланчин і Красносілка, а також великий обсяг землі в Україні, дісталися молодшому з них, Михайлу.
У середині XVIII ст. Судилків належав до Станіслава Любомирського, спадкоємця рівного і цілого ряду інших ключів на Волині та Україні. Як винагороду за підтримку його справи під час “трансакції колбушовської”, в результаті чого отримав Любомирський зокрема міста Дубно і Степань з належними до них селами, віддав він Судилків Андрію Миколі Молодзейовському (1717 – 1780), познанському єпископу, великому канцлеру коронному.
Після його смерті маєтки ці придбав Ян Дуклан Грохольський гербу Сирокомля (нар. у 1762 р.), обозний коронний, ротмістр національної кавалерії, камергер короля Станіслава Августа, одружений з Урсулою Віслоцькою. Після смерті Яна маєток цей успадкував його син Рафаїл (нар. у 1798 напевно в Судилкові – пом. в 1848 або 1850 р. у Флоренції, бездітний). Як замішаний у повстанні 1831 р., змушений був він емігрувати за кордон, маєтності ж його за наказом ген. Бібікова підлягли конфіскації. Від російського уряду відсудив Судилків син сестри Рафаїла Грохольського, Констанції, заміжньої за маршалком старокостянтинівським Йозефом Сашкевичем – Леонард Сашкевич, який, однак, продав незабаром відновлені маєтки Іжицьким.
У сімдесятих або вісімдесятих роках Ян Грохольський збудував у Судилкові палац, про який маємо лише дві короткі згадки. Одна з них говорить, що будівля ця прикрашена була тесаними прикрасами і представляла стиль Людовика XV, за іншою відзначалася “як усі тодішні, вишуканим смаком”. Поруч зі своєю резиденцією збудував також Грохольський невелику домашню каплицю.
У своєму палаці проживав кілька десятиліть аж до смерті, але оскільки “скупістю і нестерпною гординею хотів стерти занадто свіжий підйом свій, не любили його в околиці”.
Палац судилківський існував недовго, бо в 1859 р. знищений був пожежею. Незабаром після цього відвідав Судилків Т. Й. Стекі, який застав будівлю без даху. Врятовані від вогню меблі, кілька портретів родини Грохольських і значна частина бібліотеки “в найбільшому безладді” складені були тоді в якійсь сараї, на поталу щурам і міллю. Нові власники палацу не відбудували.
Про ймовірно цікаву архітектурно резиденцію Яна Грохольського не існують, напевно, жодні іконографічні свідчення.
Roman Aftanazy “Історія резиденцій на колишніх окраїнах Речі Посполитої – Воєводство Волинське”