Про герб Сирокомля

Герб Сирокомля також написаний як: Серокомля, Сирокомля, Сорокомля, Срокомля, Сіромля тощо. Згідно з середньовічними пам’ятниками, він зображує на червоному полі білу (срібну) дугу з таким же хрестиком на середній дузі. середньовічний клейнод [1] невідомий. З 16-го століття в клейноді розміщується повторений предмет з щита, при чому як у щиті, так і в клейноді хрестик зображується золотим.  Це стародавній, що сягає епохи раніше, ніж 12 століття, за Пекосінським щонайменше епохи прийняття християнства, знак власності, з якого стався розпізнавальний родовий знак (печатки, монети), а нарешті розміщений на щитах і прапорах лицарів Роду, стався спадковим гербом.
Длугош (Vitae Episcoporum Poloniae) згадує про Бернарда, „nobilis dedomo Sirokomlya” познанського єпископа (+1175). Символ Сирокомлі  – на ……….. ґудзикових з XIII ст.
За Пекосінським Сирокомля є старішою формою …….. За Семковичем – створена з ………….., утворена як варіант того ж самого через міністеріалів (службове лицарство) з під знака панів прапороносців……………. Ні одне, ні інше не можна підтримувати. Сирокомля були самі панове прапороносні, під власним прапором воювали під Грюнвальдом. Хрест у Сирокомлі не є додатком до дуги ………… і не є, не повинен бути золотим. Традиції золотого хреста і походження від ……………вперше ввів у гербовники Папроцький у „Herbach Rycerstwa”, 1584.
Длугош, хоча у своїх „Arma Baronum Regni Poloniae” звик відзначати генетичний зв’язок між гербами, якщо такий є (наприклад Топор – Стариконь; Помян-Венява; тощо), нічого подібного при Сирокомлі не каже і про будь-який зв’язок її з …….. не згадує: обидва ці герби зовсім по-іншому промовляє:
“Habdank – tracturam albam tria cornua habentem in modum stellae in campo rubeo  defert” (Рукопис Корницький), або: „Habdank, duplex w in campo rubeo defert” (Рукопис арсенальський)
“Syrokomla – circulatulam triangularem cruce superimposita alba in campo rubeo defert” (Рукопис Корницький).

Найдавніші зображення символу Сирокомлі можна побачити: на печатці Яська……… з краківської з 1354 (арх. Цистерціанцев у Могилі), Рекосінський „Геральдика польська середньовіччя” стор. 156 фіг. 249, на печатці Заклики з Коржева підстарості землі Краківської 1418 (Арх. оо. Домініканців у Кракові) в т.зв. „ролі маршальковій” (Рукопис Бібліотека де л`Арсенал, Париж № 4790) і в Корницькому, арсенальському та інших рукописах клейнодів Длугоша, а також на таблиці закладної церкви в Грохолицях. Також на печатці Якова з Корзкви, єпископа плоцького (арх. пол. Ак. Ун. у Кракові) та в хроніці собору констанційського з 1415. Улріха фон Рейхенталя (Аугсбург 1483).

Сирокомля з білим хрестиком є найстарішою формою герба. Тільки сім’ям з роду Сирокомлів, кореневим „Uradel” вона може належати, як з одночасною генезою і роду і герба; такими сім’ями є: Хибіцькі (якщо ще існують; останнє відомо. про них сягає 1697 року, коли Фр. Хибіцький із землею варшавською підписував обрання Августа II) – Грохольські – Яновські † [2] , Кіїнські або Киїнськи (якщо існують) – Коржевицькі †, Курдвановські †, Пуляви †, Свяськовські або Швайськовські †, Заклики –
Перелік (неповний) сімей, нобілітованих, прийнятих або неправильно використовуючих герб Сирокомлі (у тому числі й литовсько-руське).
Андроновські  варіант Кійянковські Сопочкові варіант.
Барановичі      ”          Кондрацькі             Старосельські    „
Бейнарові       ”         Кондратовичі     Ставевські        „
Булгакові        ”          Конратовські        Стефановичі
Бурдезькі                  Корзеніцькі            Стефановські
Халехські          варіант       Костялковські Трачевські
Чеховичі      ”          Лосовичі Вахановські
Дзєвочкові            Маслові              Василевичі   варіант
Ейгірдові      варіант       Мінгеле          Весельські 
Гощтоти                   Мінгелевичі     Величкові   варіант
Гумковські                 Модзелевські Вітониські
Халехські           варіант      Монтирамові      Вітовські
Голубові         ”          Нещийковські  Войчінові
Горшевські                 Петрицькі Войніловичі  варіант
Ілговські         варіант      Пуцяти Вирвицькі
Івановичі       ”         Пуцятичі Загроздські
Яловські           ”         Сапальські  Жолендеві
Карнічні            ”         Сіхеніови Зайці
Коронські                     Сивчинські  та (?) Сирокомля
Кесіцькі          варіант      Солосубові Сирокомські 
Усі ці родини, за винятком позначених символом „варіант” використовують герб Сирокомлі у звичайній формі, з золотим хрестиком. А ця звичайна Сирокомля часто використовується литовськими родами з пір’ям (3 або 5 страусових пір’їн) замість повторення „дуги”. Відмінні Сирокомлі мають різні форми, іноді ледве схожі на Сирокомлю.
Відмінності форм Сирокомлі звичайної раніше залежали від уміння різьбярів або інших ремісників, а, напевно, і стилі відповідних епох на них впливали. Форма Сирокомлі на доданому її кольоровому малюнку взята з таблиці закладної мурованої церкви в Грохолицях з датою: „A.D. 1460.” [3]
Колір хрестика у Сирокомлі – білий (срібний) або золотий – на ідентичність герба не впливає. Подібно як в одному і тому ж роді Пілавите одні використвують срібну (білу) Пілаву, а інші золоту Пілаву.
Після знайомства з усім, що з найдавніших пам’яток і джерел про герб „Сирокомля” є на сьогоднішній день відомо, а також враховуючи, що у її гербовому знаку золотий хрестик лише в XVI столітті ввійшов у вжиток, а спочатку дуга біла з білим хрестиком як у щиті, так і в клейноді (над шоломом) єдиною становили цілість: 
„Origo…Veniunt (sc. arma Syrokomla) ex additione pro meritis viro militari, dicto Syrokomla de armis Abdank ut notavit Bielseius fol. 277.   
Cum enim insolenter Prussieus miles Vladislai Loktek temporibus 1331 provocaret militem nostrum in theatrum duelli atque inter obiurgationes diras Christi quoque nomen et gloriam ignominia repleret, nobilis de armis Habdank piu motus affectu contra iniquum molitem processit atque dira minantem diris supposuit manibus – Laetus Rex auream crucem merenti nobili  in praemium obtulit et armis adfixit…Arma praesentia dum inspicio considero crucem considero te militis amorem, considero Dei adjutorium et Regis gratiam et inscribero illis iam licebit : gratia Des et Regis. Henricus II Borbonius, Navarae Rex – refert Jacobus Tipotius in symbolis – devoti humilique orga Deum animi gratia formaverat symbolum literam H. a quatour partibus ornatam rosis et addidit legendum : gratia Dei sum id quod sum. Nil hoc vero veriusest? Idem et Syrokomla miles exprimit dicens : gratia Dei – qui instruxit manus meas ad pugnam pro fide Christi, et gratia Regis – qui aurea cruce actum collustrant meum sum id, quod sum.” 
S. Окольський. Orsis Poloni. Tom III. fol. 147
Пьотричаїнська лінія Грохольських з Грабова використовує геральдичне право і до Сирокомлі
з білим хрестиком повертається, що староста родовий засвідчує цим для памяті справи –  
Здислав Грохольський,
Січень 1959 року в Лондоні

[1]  клейнод : le cimier, crest, cymer?
[2]  † : родини вигаслі
[3] Cирокомля це те саме, що Грохомля : Acta Vaticana, вид. Ак. Ун. в Кракові „Acta Cameralia” II fol 191. nr. 296 під роком 1346 ; при словах „Ecclesia de Syrokomla”