Грохольський Францішек Ксаверій гербу Сирокомля (1730 – 1792), королівський підкоморій, депутат сейму, тарговичанин. Народився 2 вересня у Воронівці у тодішньому Брацлавському воєводстві, син Михайла, судді та чашника брацлавського, регіментаря української партії, а згодом волинської, і Анни Радзімінської; був братом Марціна, каштеляна та останнього воєводи брацлавського. Г. Навчався у варшавському колегіумі отців єзуїтів, а здобуті знання поглибив закордонними подорожами. Великий любитель мистецтва, збирав цінні твори та багаті бібліотечні колекції.
У суспільному житті Г. брав активну участь. Як підстолій брацлавський (1761) та писар кременецький (1764) був прихильником партії Потоцьких, так званих “патріотів”, але незабаром став гарячим прихильником Станіслава Августа. Король дарував йому особливі переваги, що підтверджують призначення на численні посади: підстароста вінницький (1766), королівський шамбелан (1767), підчаший брацлавський (1771), хорунжий вінницький (1772) та брацлавський (1774), мечник коронний (1775), консиліяр Ради Неустанної (1776 – 8), староста при луцький, підкоморій Його Королівської Милості та ротмістр національної кавалерії.
Нагороджений орденами св. Станіслава (1776) та Білого Орла (1778), приймав у своїй резиденції в Терешках короля Станіслава Августа, що повертався з Каніва в 1787 році. Г. Був послом на сейм від пінського воєводства на сейм 1776 р. та від брацлавського на Чотирирічний Сейм. Був сеймовим комісаром (1771) і брав активну участь у дискусіях над проектом конституційного закону як рішучий противник реформ. У 1792 р. приєднався до тарговицької конфедерації і був обраний її консиліяром. З призначення папи Пія VI виконував Г. обов’язки апостольського синдика отців капуцинів польської провінції (1788). Власник значного маєтку, мав Г. Добра в кременецькому повіті (Терешки, Малинки), у вінницькому повіті (містечко Воронівка та кілька сіл), значні частини у трощинецьких маєтках та двір у місті Дубні.
Одружився 1 жовтня 1766 з Геленою Юстиною з Божець-Лещинських, що походила з князів руських, яка принесла йому в посаг значні маєтності в житомирському, овруцькому, володимирському та луцькому повітах. Грохольський помер 11 вересня 1792 р. в Терешках, похований у родинних гробах у костелі домініканців у Вінниці. З чотирьох його дітей старший син Антоній був маршалком губ. Брацлавської, дочка Текля, одружена з Францішком Саріушем Лазінським, стала героїнею оповідання під назвою “Золота Теклюня”, Юзефа Ролле.
“Польський біографічний словник” том VIII Заклад Народовий ім. Оссолінських, Видавництво ПАН Вроцлав – Краків – Варшава, 1959-1960авт. Ядвіга Янковська, с. 584-585 ГРОХОЛЬСЬКИЙ Францішек Ксаверій (1730-1792) політичний і громадський діяч. Народився 2.ІХ у Воронцові повіту вінницького Був сином → Михайла і Анни з Радзімінських, братом → Марціна. Навчався в колегіумі єзуїтів у Варшаві. Здійснив кілька закордонних подорожей. Великий любитель мистецтва, збирав цінні твори мистецтва та книги.
Брацлавський підстолій субдапіфер (1761) та кременецький міський урядник (1764), Г. належав спочатку до табору Потоцьких, так званих “патріотів”, але незабаром став гарячим прихильником Станіслава Августа. Король дарував йому особливу симпатію, що підтверджують призначення на посади: вінницького підстарости (1766), королівського шамбелана (1767), брацлавського підчашого (1771), вінницького (1772) та брацлавського (1774) хорунжого, коронного мечника (1775), консул Стаціонарної ради (1776-78), при луцького старости, королівського підкоморія та ротмістр національної кавалерії. Був відзначений орденами св. Станіслава (1776) та Білого Орла (1778). У 1787 р. приймав у себе в Терешках Станіслава Августа, що повертався з Каніва. Був послом від пінського воєводства на сейм 1776 р. та від брацлавського на Чотирирічний сейм, де став сеймовим комісаром (1791) і брав активну участь у дискусіях навколо проекту конституції, виступаючи рішучим противником реформ. У 1792 р. приєднався до Торговицької конфедерації і був обраний її консулом. З призначенням Папи Пія VI виконував функції апостольського синдика отців капуцинів пол. провінції (1788).
Був одружений (шлюб 1.Х.1766) з Геленою Божець-Лещинською, дочкою Войцеха і Людвіки з Нелавицьких, яка походила зі стародавнього руського княжого роду. У посаг за нею отримав значні володіння в Житомирському, Овруцькому, Володимирському та Луцькому повітах.
Згідно з умовами розділу батьківської спадщини (1771) на його частку припали Терешки та Малинки кременецького повіту, Воронівка, Степанівна, Сорочин, Комарів, Михайлівка (або Косткопіль), Комарівка, Тростянець, Федорівка, Тендерів, Калнишевка, Марківка та Латанці (або Залісний Комарів) вінницького повіту половина довічної власності у Зозівському ключі там же, маєток у Дубні, а також у співвласності з братом маєток у Львові. У Воронівці в 1780-90 роках побудував палац і заснував костел св. Михаїла Архангела.
Помер 11.ІХ.1792 у Терешках, похований у родинній крипті в підземеллях Вінницького костелу домініканців. Мав з Геленою Божець-Лещинською дітей: Антоній, Ян Непомуцен (→ А. Грохольський), Текля (1772-28.1.1798), заміжня за → Францішком Лазінським і Юлія (1773-1832) → за Юзефом Понятовським.
Антоній (7 .VII.1767, Терешки – 22.IV.1808, там же) 1789 р. був ротмістром національної кавалерії. У 1792 р. як комісар, а згодом голова Цивільно-військової комісії порядку воєводства Брацлавського. енергійно збирав магнатську міліцію, спорядження та провіант для армії → Ю. Понятовського. Кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла, залишив військову службу в ранзі ген.-майора. Був призначений маршалком новоствореної брацлавської губ. з 1796 р. багаторазово ставав маршалком шляхти пов. Старокостянтинівського У шлюбі з Елеонорою Бежинською, яка розлучилася з ним, дітей не мав.
PSB (Я. Янковська); *Афтанази, т. 10, с. 285, 394, 406′, 408 (зобр. дружини Ґ.), 499-500, 506-507, т. 11, с. 174; Бонецький, т. VII, с. 68; Дрвенца [Радзімінський З.] П’ятничани та їхні власники, Краків, 1878, с. 6; Урбанський (2), с. 55, 68; Уруський, т. IV, с. 379, т. VIII, с. 375; – Труди ПЕІСК, с. 185; – ДАВО: ф. 480, оп. 1, спр. 20, арк. 460–464 зв., спр. 68, арк. 363-366, спр. 69, арк. 161- 162зв., 745 745 зв.
Біографія походить з книги ЗНАНІ ПОЛЯКИ В ІСТОРІЇ ВІННИЧЧИНИ авторства пані Вікторії Колесник.
Декларація
[проект Й.В. [Ф.] Грохольського, депутата брацлавського, що стосується акредитації нових депутатів і ругів депутатських – з поправками і підписом Ст. Малаховського]
8.XI.1790 : Голос Й.В. Його Вельможності пана [Ф.] Грохольського мечника коронного, депутата з воєводства брацлавського.
На сесії сеймовій дня 8 жовтня 1790 року [у справі “затримання всіх важливих матеріалів через надто малу кількість депутатів”].
Голос Ясновельможного Францішка Грохольського, Мечника Коронного, Депутата ВВодства Брацлавського, на Сесії Сеймовій, Дня 10 Травня Р. 1790 р.
