Настоятель у Всехсвятському. Співспадкоємець Грохоліце в опатовському повіті (воєводство Сандомирське) був сином Петра (+ ок. 1458) і внуком Яна Закліки, старости сандомирського 1404, підсудка землі краківської 1418 і походив з роду Сирокомлів. Дід його Ян Закліка був двоюрідним братом Якуба з Коржкви (іноді званого Якубом з Курдванова), спочатку плебана в Білому Костелі (спадщина Сирокомлів), а пізніше єпископа плоцького (+1425). Згадуваний часто в актах з 1426 року, переважно разом зі своїм братом Анджеєм, званим “Длугошем”, коли сам Якуб і другий його брат Петро називаються “Вєльгами”. У 1434 році підписар землі сандомирської, в 1446 році повноважний єпископа Збігнєва Олещницького, в 1450 році канонік сандомирський і кельцький, в 1451 році канонік краківський та плебан у спадковому Всехсвятському (Грохоліце) з презентації краківської капітули.
Сирокомлі на Грохоліце були позбавлені патронату над місцевим костелом внаслідок того, що один з них убив тамтешнього настоятеля (Длугош). Якуб Грохольський у 1455 році свідчив при встановленні чудес бл. Прандоти. У 1460 році разом з братом Анджеєм збудував мурований костел у Всехсвятському на місці колишнього дерев’яного; цей костел існує донині з гербами “Сирокомла” і табличкою закладення:
Колишній співробітник Олещницького вмів Якуб Гр. зайняти сміливу позицію під час боротьби за краківський єпископський престол: коли після смерті єпископа Томаша Стжепінського 1461 року папа Пій II призначив його наступником непохитного у вірності до Апостольського Престолу Якуба з Сієнна, племінника покійного кардинала Збігнєва Олещницького, а король Каз. Ягеллончик, бажаючи посадити на цьому єпископстві слухняного собі Яна Грушчинського, єпископа куявського, засудив папського номінанта на вигнання, а його прихильникам загрожував конфіскацією майна, а навіть смертю, Гр., тримаючи на той час з боку покійного єпископа Томаша замок єпископів у Ілжі, став, слухняний папі, на бік Якуба з Сієнна і відмовився видати замок посланцям королівського номінанта. За наказом короля був силоміць усунутий з Ілжі, замок передано Янові Войшику, кустошу краківському, а той віддав його повноважним Грушчинського. Цим відважним вчинком показав Гр., що був поряд з Яном Длугошем одним з небагатьох краківських каноніків, які розуміли справжній обов’язок католицького священика. Дата смерті Якуба Грохольського – невідома. Похований під збудованим ним костелом. Молодший його брат, Анджей “Длугош” залишив 5 синів: Станіслав, одружений з Катериною Шидловецькою, каштелянкою жарновською, продовжує головну лінію Роду Сирокомлів з Грохоліце та Грабова Грохольських.